счетчик посещений

Сторінка психолога

 

        
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

          Психолог в дитячому садку

 

Основна функція психолога в дитячому саду: супровід психічного розвитку дітей, відстеження дітей з проблемами в розвитку і своєчасна рання допомога дітям і батькам.

Основні напрями роботи:

1. Психопрофілактика.

2. Психодіагностика.  

3. Консультування.

4. Корекційно-розвиваюча робота.

5. Просвітницька робота.

6. Методична робота.

Практика показує,  що нерозуміння  батьками ролі психолога в дитячому саду приводить до уникнення і відмови від зустрічей з ним.

    Хочеться відразу роз'яснити ситуацію: психолог і психіатр (з яким часто нас порівнюють) мають істотні відмінності в роді діяльності.

Психіатр - лікар, що займається відхиленнями(порушеннями) в психічній сфері людини. Він може поставити діагноз, призначити, при необхідності, медикаментозне лікування, дати напрям в спеціалізований дитячий садок.

Психолог (дитячий) - педагог, що займається з дітьми, що не мають відхилень в психічній сфері. Він не ставить діагноз, а може зробити умовно-варіативний прогноз на майбутнє. При необхідності може запропонувати пройти консультацію у інших фахівців: психіатра, невролога, логопеда.

    Основним методом роботи психолога є - спостереження за розвитком дитини на всіх вікових етапах, відстеження динаміки розвитку пізнавальною, емоційно-вольовою, особовою сфер дитини. При необхідності, психолог проводить індивідуальні або підгрупові заняття з дітьми, що мають розвиваючу спрямованість. Всі заняття проходять в ігровому ключі, часто в роботі використовуються казки, рухомі ігри, психогімнастичні етюди, елементи арт-терапії (творча діяльність). Діти зазвичай з великим задоволенням відвідують такі заняття.

    На жаль, вирішити психологічні проблеми дітей тільки в умовах дитячого саду, на заняттях з психологом, є недостатнім.

Без взаємодії з батьками дитини така робота носитиме поверхневий характер і та позитивна динаміка, яка з'явиться в розвитку дитини, дуже скоро зійде нанівець. Тому, насамперед, бажання батьків взаємодіяти з психологом, допомогти дитині подолати проблемні моменти, є найважливішим чинником на шляху змін на краще.

Тільки спільна плідна робота дасть благополучний результат!

 

                    Практичний психолог КДНЗ «Попелюшка» Рябова Ж.В.

 

/uploads/editor/1923/92798/sitepage_21/files/simptomi_emociyno_nervovogo_napruzhennya_u_ditey_rannogo_viku.docx

/uploads/editor/1923/92798/sitepage_21/files/psihologo_ped_zanyattya_test_na_tolerantnist.docx

/uploads/editor/1923/92798/sitepage_21/files/poradi_batkam_maybutnih_pershoklasnikiv.docx

/uploads/editor/1923/92798/sitepage_21/files/pidgotovka_ruki_do_pisma.docx

/uploads/editor/1923/92798/sitepage_21/files/mayster_klas_shkola.docx

/uploads/editor/1923/92798/sitepage_21/files/ekskursiya_z_ditmi_starshih_grup_do_zosh.docx

/uploads/editor/1923/92798/sitepage_21/files/buklet_dlya_pedagogiv.docx

/uploads/editor/1923/92798/sitepage_21/files/zvit_ryabovoi_zh_v__tp_17_18.docx

/uploads/editor/1923/92798/sitepage_21/files/pamyatka_pozit_vidnoshennya_do_shkoli.pdf

 

 

21 березня 2013 року, психолог Рябова Жанна Володимирівна провела для педагогів нашого дошкільного закладу семінар-практикум "Профілактика синдрому професійного вигоряння"

 

      

   

 

 

 

Информационное сообщение

Профессия педагог (по другому — работа сердца и нервов) требует ежедневного, ежечасного расходования душевных сил и энергии. Исследованиями выяснено, что представители данных профессий подвержены симптомам постепенного эмоционального утомления и опустошения — синдрому эмоционального выгорания.

В последние годы в Украине, так же как и в развитых странах, все чаще говорят не только о профессиональном стрессе, но и о синдроме профессионального сгорания, или выгорания, работников (далее будет применяться термин «профессиональное выгорание» как наиболее адекватный).

Что такое синдром профессионального выгорания?

Профессиональное выгорание — это синдром, развивающийся на фоне хронического стресса и ведущий к истощению эмоционально-энергетических и личностных ресурсов работающего человека.Это синдром психического и физического истощения, которое характеризуется низкой самооценкой, негативным отношением к работе, потерей интереса и заинтересованности к детям, коллегам, близьким.

Профессиональное выгорание Синдром профессионального выгорания — самая опасная профессиональная болезнь тех, кто работает с людьми Профессиональное выгорание возникает в результате внутреннего накапливания отрицательных эмоций без соответствующей «разрядки», или «освобождения» от них. Оно ведет к истощению эмоционально-энергетических и личностных ресурсов человека. С точки зрения концепции стресса (Г. Селье), профессиональное выгорание — это дистресс или третья стадия общего адаптационного синдрома — стадия истощения.

В 1981 г. А. Морроу предложил яркий эмоциональный образ, отражающий, по его мнению, внутреннее состояние работника, испытывающего дистресс профессионального выгорания: «Запах горящей психологической проводки».

Термин «эмоциональное сгорание» был введен американским психиатром Х. ДЖ. Фрейденбергом в 1974г.

 СЭВ характеризуется выраженным сочетанием симптомов нарушения в психической, соматической и социальной сферах жизни.

 

КОДЕКС ЭМОЦИОНАЛЬНОЙ САМОЗАЩИТЫ

  1. Не стесняйтесь высказывать свое мнение. Терзаться и протестовать в душе, сохраняя невозмутимый вид, вредно для здоровья. Не можете высказать свои мысли вслух, ведите дневник.
  2. Мечите стрелы гнева и делайте массаж. Повесьте на стене дартс и пускайте в него «стреляя гнева» - это поможет сбросить нервное напряжение. Неплохая идея для тех, у кого есть чувство юмора: «Лист возмущения». Напишите на нем «Скомкать в минуту крайнего негодования» и прикрепите над столом. Массаж – еще один способ расслабиться и снять отрицательные эмоции.
  3. Мыслите позитивно и ешьте по правилам. Думайте о том, чем обладаете, а не о том, чего у вас нет. Не переживайте сильно из-за потерянных вещей или напрасно потерянного времени. А чашечка кофе или горячего шоколада, мед, имбирь, груши и айва вполне способны помочь нам забыть о любых неприятностях.
  4. Раньше вставайте по утрам. Дефицит драгоценного времени, из-за которого вы нервничаете, собираясь на работу, активизирует в головном мозге программу стресса. Достаточно перевести стрелку будильника на 10-15 минут вперед, и хорошее самочувствие в течение дня будет гарантировано.
  5. Научитесь реально оценивать себя. У американских психотерапевтов есть профессиональный анекдот. Пациента спрашивают: «Кто Вы?» Шизофреник, не задумываясь говорит: «Я – Авраам Линкольн». Задавленный стрессом невротик говорит: «Я хотел бы быть президентом, но не могу: денег нет, всем заправляют олигархи». Нормальный человек рассуждает так: «Я – это – я, А.Линкольн – это А.Линкольн. У меня свои проблемы, у него свои». Умейте ценить, что имеете: в этом главная мудрость жизни и единственный способ поддерживать внутреннюю гармонию, без которой не приходится мечтать о хорошем здоровье.
  6. Не забывайте о лекарственных растениях. Многие растения обладают целебным антистрессовым эффектом (50 г. плодов боярышника залить 0,5 л. кипятка, дать настояться ночь в термосе и пить по 0,5 стакана в день – укрепляет нервную систему)
  7. Смывайте стресс водой из крана. Встаньте под душ, и буквально через несколько минут теплые струйки унесут все напряжение дня. Или примите теплую ванну.
  8. Плачьте на здоровье. Наши слезы – надежное лекарство от стресса. Вы не в состоянии выдавить из себя не слезинки? Тогда кричите как можно громче, пока не сбросите накопившееся напряжение.
  9. Стремитесь к одиночеству. Ежедневно выкраивайте хотя бы 20 минут, чтобы побыть с собой наедине – подумать, почитать, уделить время своему хобби. Жители городов часто страдают от нервного напряжения, причина которого кроется именно в дефиците личного пространства.
  10. Не скупитесь на улыбки. В организме все взаимосвязано – стоит чуть приподнять уголки губ, и в головной мозг сразу же поступает рефлекторный сигнал: жить здорово!

 

 

 

Пам'ятка для батьків

АДАПТАЦІЯ ДИТИНИ ДО ДИТЯЧОГО ЗАКЛАДУ.   

 

Ваш малюк прийшов в дитячий садок. Для нього почалося нове життя. Щоб дитина вступила в неї радісним, товариським, хочемо запропонувати декілька рекомендацій.

Постарайтеся створити в сім'ї спокійну дружню атмосферу.

Встановіть чіткі вимоги до дитини, будьте послідовні в їх пред'явленні.

Будьте терплячі.

Формуйте у дітей навички самообслуговування і особистої гігієни.

Заохочуйте ігри з іншими дітьми, розширюйте коло спілкування з дорослими.

Коли дитина з вами розмовляє, слухайте його уважно.

Питайте у дитини: "Що ти робиш?", почніть "паралельну розмову" (коментуйте його дії).

Говоріть з малюком короткими фразами, поволі; у розмові називайте якомога більше предметів.

Щодня читайте малюкові.

Піклуйтеся про те, щоб у дитини були нові враження.

Займайтеся з малюком спільно творчою діяльністю: грайте, ліпить, малюйте...

Заохочуйте цікавість.

Давайте прості, зрозумілі пояснення.

Не скупіться на похвалу.

Радійте вашому малюкові!

 

 


1
2
3
4
5
6
7