счетчик посещений

Сторінка психолога

 

        
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

          Психолог в дитячому садку

 

Основна функція психолога в дитячому саду: супровід психічного розвитку дітей, відстеження дітей з проблемами в розвитку і своєчасна рання допомога дітям і батькам.

Основні напрями роботи:

1. Психопрофілактика.

2. Психодіагностика.  

3. Консультування.

4. Корекційно-розвиваюча робота.

5. Просвітницька робота.

6. Методична робота.

Практика показує,  що нерозуміння  батьками ролі психолога в дитячому саду приводить до уникнення і відмови від зустрічей з ним.

    Хочеться відразу роз'яснити ситуацію: психолог і психіатр (з яким часто нас порівнюють) мають істотні відмінності в роді діяльності.

Психіатр - лікар, що займається відхиленнями(порушеннями) в психічній сфері людини. Він може поставити діагноз, призначити, при необхідності, медикаментозне лікування, дати напрям в спеціалізований дитячий садок.

Психолог (дитячий) - педагог, що займається з дітьми, що не мають відхилень в психічній сфері. Він не ставить діагноз, а може зробити умовно-варіативний прогноз на майбутнє. При необхідності може запропонувати пройти консультацію у інших фахівців: психіатра, невролога, логопеда.

    Основним методом роботи психолога є - спостереження за розвитком дитини на всіх вікових етапах, відстеження динаміки розвитку пізнавальною, емоційно-вольовою, особовою сфер дитини. При необхідності, психолог проводить індивідуальні або підгрупові заняття з дітьми, що мають розвиваючу спрямованість. Всі заняття проходять в ігровому ключі, часто в роботі використовуються казки, рухомі ігри, психогімнастичні етюди, елементи арт-терапії (творча діяльність). Діти зазвичай з великим задоволенням відвідують такі заняття.

    На жаль, вирішити психологічні проблеми дітей тільки в умовах дитячого саду, на заняттях з психологом, є недостатнім.

Без взаємодії з батьками дитини така робота носитиме поверхневий характер і та позитивна динаміка, яка з'явиться в розвитку дитини, дуже скоро зійде нанівець. Тому, насамперед, бажання батьків взаємодіяти з психологом, допомогти дитині подолати проблемні моменти, є найважливішим чинником на шляху змін на краще.

Тільки спільна плідна робота дасть благополучний результат!

 

                    Практичний психолог КДНЗ «Попелюшка» Рябова Ж.В.

 

 

21 березня 2013 року, психолог Рябова Жанна Володимирівна провела для педагогів нашого дошкільного закладу семінар-практикум "Профілактика синдрому професійного вигоряння"

 

      

   

 

 

 

Информационное сообщение

Профессия педагог (по другому — работа сердца и нервов) требует ежедневного, ежечасного расходования душевных сил и энергии. Исследованиями выяснено, что представители данных профессий подвержены симптомам постепенного эмоционального утомления и опустошения — синдрому эмоционального выгорания.

В последние годы в Украине, так же как и в развитых странах, все чаще говорят не только о профессиональном стрессе, но и о синдроме профессионального сгорания, или выгорания, работников (далее будет применяться термин «профессиональное выгорание» как наиболее адекватный).

Что такое синдром профессионального выгорания?

Профессиональное выгорание — это синдром, развивающийся на фоне хронического стресса и ведущий к истощению эмоционально-энергетических и личностных ресурсов работающего человека.Это синдром психического и физического истощения, которое характеризуется низкой самооценкой, негативным отношением к работе, потерей интереса и заинтересованности к детям, коллегам, близьким.

Профессиональное выгорание Синдром профессионального выгорания — самая опасная профессиональная болезнь тех, кто работает с людьми Профессиональное выгорание возникает в результате внутреннего накапливания отрицательных эмоций без соответствующей «разрядки», или «освобождения» от них. Оно ведет к истощению эмоционально-энергетических и личностных ресурсов человека. С точки зрения концепции стресса (Г. Селье), профессиональное выгорание — это дистресс или третья стадия общего адаптационного синдрома — стадия истощения.

В 1981 г. А. Морроу предложил яркий эмоциональный образ, отражающий, по его мнению, внутреннее состояние работника, испытывающего дистресс профессионального выгорания: «Запах горящей психологической проводки».

Термин «эмоциональное сгорание» был введен американским психиатром Х. ДЖ. Фрейденбергом в 1974г.

 СЭВ характеризуется выраженным сочетанием симптомов нарушения в психической, соматической и социальной сферах жизни.

 

КОДЕКС ЭМОЦИОНАЛЬНОЙ САМОЗАЩИТЫ

  1. Не стесняйтесь высказывать свое мнение. Терзаться и протестовать в душе, сохраняя невозмутимый вид, вредно для здоровья. Не можете высказать свои мысли вслух, ведите дневник.
  2. Мечите стрелы гнева и делайте массаж. Повесьте на стене дартс и пускайте в него «стреляя гнева» - это поможет сбросить нервное напряжение. Неплохая идея для тех, у кого есть чувство юмора: «Лист возмущения». Напишите на нем «Скомкать в минуту крайнего негодования» и прикрепите над столом. Массаж – еще один способ расслабиться и снять отрицательные эмоции.
  3. Мыслите позитивно и ешьте по правилам. Думайте о том, чем обладаете, а не о том, чего у вас нет. Не переживайте сильно из-за потерянных вещей или напрасно потерянного времени. А чашечка кофе или горячего шоколада, мед, имбирь, груши и айва вполне способны помочь нам забыть о любых неприятностях.
  4. Раньше вставайте по утрам. Дефицит драгоценного времени, из-за которого вы нервничаете, собираясь на работу, активизирует в головном мозге программу стресса. Достаточно перевести стрелку будильника на 10-15 минут вперед, и хорошее самочувствие в течение дня будет гарантировано.
  5. Научитесь реально оценивать себя. У американских психотерапевтов есть профессиональный анекдот. Пациента спрашивают: «Кто Вы?» Шизофреник, не задумываясь говорит: «Я – Авраам Линкольн». Задавленный стрессом невротик говорит: «Я хотел бы быть президентом, но не могу: денег нет, всем заправляют олигархи». Нормальный человек рассуждает так: «Я – это – я, А.Линкольн – это А.Линкольн. У меня свои проблемы, у него свои». Умейте ценить, что имеете: в этом главная мудрость жизни и единственный способ поддерживать внутреннюю гармонию, без которой не приходится мечтать о хорошем здоровье.
  6. Не забывайте о лекарственных растениях. Многие растения обладают целебным антистрессовым эффектом (50 г. плодов боярышника залить 0,5 л. кипятка, дать настояться ночь в термосе и пить по 0,5 стакана в день – укрепляет нервную систему)
  7. Смывайте стресс водой из крана. Встаньте под душ, и буквально через несколько минут теплые струйки унесут все напряжение дня. Или примите теплую ванну.
  8. Плачьте на здоровье. Наши слезы – надежное лекарство от стресса. Вы не в состоянии выдавить из себя не слезинки? Тогда кричите как можно громче, пока не сбросите накопившееся напряжение.
  9. Стремитесь к одиночеству. Ежедневно выкраивайте хотя бы 20 минут, чтобы побыть с собой наедине – подумать, почитать, уделить время своему хобби. Жители городов часто страдают от нервного напряжения, причина которого кроется именно в дефиците личного пространства.
  10. Не скупитесь на улыбки. В организме все взаимосвязано – стоит чуть приподнять уголки губ, и в головной мозг сразу же поступает рефлекторный сигнал: жить здорово!

 

 

 

Пам'ятка для батьків

АДАПТАЦІЯ ДИТИНИ ДО ДИТЯЧОГО ЗАКЛАДУ.   

 

Ваш малюк прийшов в дитячий садок. Для нього почалося нове життя. Щоб дитина вступила в неї радісним, товариським, хочемо запропонувати декілька рекомендацій.

Постарайтеся створити в сім'ї спокійну дружню атмосферу.

Встановіть чіткі вимоги до дитини, будьте послідовні в їх пред'явленні.

Будьте терплячі.

Формуйте у дітей навички самообслуговування і особистої гігієни.

Заохочуйте ігри з іншими дітьми, розширюйте коло спілкування з дорослими.

Коли дитина з вами розмовляє, слухайте його уважно.

Питайте у дитини: "Що ти робиш?", почніть "паралельну розмову" (коментуйте його дії).

Говоріть з малюком короткими фразами, поволі; у розмові називайте якомога більше предметів.

Щодня читайте малюкові.

Піклуйтеся про те, щоб у дитини були нові враження.

Займайтеся з малюком спільно творчою діяльністю: грайте, ліпить, малюйте...

Заохочуйте цікавість.

Давайте прості, зрозумілі пояснення.

Не скупіться на похвалу.

Радійте вашому малюкові!

 

 


1
2
3
4
5