Ковалькова Ганна

27.03.2016, 20:10; (ред. 27.03.2016,20:21)
1
Дитячий садок "Попелюша"
Адміністратор

          Чи буде людина щаслива в любові та в сімейному житті, багато в чому залежить від того, як вона вихована, від її загальної культури, уявлень про взаємини чоловіка і жінки. Коли і як починається гендерне виховання? На що мають орієнтуватися  батьки, розв’язуючи цю делікатну проблему?

          Слід знати, що кожному вікові властиві свої особливості, що потребують індивідуального підходу. Вирішальною є обстановка в родині.

           Першу модель взаємин між статями дитина бачить на прикладі своїх батьків. Якщо між ними немає згоди, якщо хтось з них поводиться погано, по жорстокому, зневажливо, то дитина може сприйняти це як норму, яка впливатиме на все його подальше життя. Якщо син , наслідуючи батька в дитинстві, не навчився любити і поважати свою матір, він в майбутньому не зможе стати хорошим, добрим, лагідним чоловіком і батьком.

           Свою статеву належність дитина осмислює дуже рано, приблизно до трьох років. Відому роль у цьому відіграє постійне порівняння себе з однолітками. Дитина робить відкриття, що якщо руки, ноги, очі, ніс є у всіх, то щось є у хлопчиків, а щось – у дівчаток. Або дівчинка каже про себе: «Я – дівчинка, бо ношу платтячка і кіски», а хлопчик повторює: «Я – хлопчик, бо ношу штанці, я сильний, як мій тато».

             Коли дитина вже усвідомила свою належність, варто скористатися тим, щоб виховувати в неї відповідну поведінку: «Ти – хлопчик, ти сильний, допоможи дівчинці», «Ти – хлопчик, маєш захищати слабших і молодших за себе, або «Ти – дівчинка, маєш бути завжди акуратною».

           Після усвідомлення того факту, що всі люди різні, настає пора цікавих запитань. І в цьому разі батьки часто-густо не знають, що відповісти. Дитячих запитань не варто лякатися. Від такту дорослих залежить, чи будуть набуті знання сприйняті як щось природне, належне, чи набудуть забарвлення чогось соромітницького, забороненого.

         На запитання «відкіля я взявся?» дорослі відповідають прямо: «Лелека приніс», «Купили в магазині», "Знайшли в капусті". Така помилкова версія буде викрита дуже швидко – у цьому допоможуть однолітки або старші діти. І до батьків із роз’ясненнями дитина більше ніколи не звернеться. А це, повірте, їхня велика втрата і помилка.

          Хочу наголосити, що гендерне виховання не є чимось ізольованим, що не залежить від виховання взагалі. Для цього має бути цілковита довіра між батьками і дітьми, м'яка, спокійна, витримана, доброзичлива атмосфера. Дитина має знати,  якщо вона зробила щось не так, її не перестануть любити, не сваритимуть і не битимуть. За таких умов дитині легше відкрити свою душу, бути відвертішою із батьками.

          Дорослі мають розуміти: яким би ризикованим не було запитання, реагувати на нього треба спокійно, щоб у дитини не склалося враження про те, що вона торкнулася забороненої теми. Батьки мають зважати на обстановку, у якій прозвучало запитання, як воно було сформульоване, вираз обличчя малюка.

        Якщо малюк не ставить вам таких запитань, це зовсім не означає, що подібні речі його не цікавлять. Швидше за все він отримав достатню інформацію на стороні, або зрозумів, що ця тема заборонена і нічого запитувати не можна.

         В обох випадках батькам варто бути уважними. А коли знайдеться привід для розмови на цю тему, вони мають розпочати її самі. Отже, ви встановите контакт із дитиною і з’явиться надія, що надалі вона приходитиме з подібними запитання ми до вас, а ще зрозумієте, що малюк вже знає, зможете з’ясувати джерела. Так можна запобігти негативному впливу на малюка.

          Щоб простежити за зростанням статевої інформації, батьки повинні мати перед очима своєрідний еталон  інтересів дитячої зацікавленості з питань народження людини. Учені класифікують запитання дітей так:

-         2-3 роки – цікавить власне тіло, зокрема й статеві органи;  з’ясовуються  розбіжності між хлопчиками та дівчатами, жінками і чоловіками;

-         3-4 роки – цікавить, звідки беруться діти, хто їх приносить; чому в жінок бувають таки великі животи;

-         5-6 років – як потрапляють діти в мамин живіт та як вони звідки виходять, як вони там ростуть і розвиваються.

-         6-8 років – яка роль батька в появі дітей, чому діти схожі на своїх батьків, чи можуть народитися діти у дітей.

Дуже важливо вміло сполучити формування здорового погляду, поєднати запитання, пов’язані зі статтю, і виховання природної сором’язливості. Етичних норм дитина має дотримуватися завжди їй варто знати, що не можна голосно проситися в туалет, бігати роздягненою, піднімати плаття і підтягувати колготки при сторонніх. Батьки мають привчати свою дитину стукати в їхню кімнату та ванну, дитина не має бути свідком їхнього інтимного життя. Батькам не варто розмовляти про статеве життя, коли дитина може це чути, допускати при ній будь - які вільності.

          У дитини має бути своя постіль. Ні в якому разі батьки не повинні брати її до себе в постіль, не варто занадто пестити дітей, цілувати їх у ділянки ерогенних зон (губи, сідниці, молочні залози).

           Батьки мають знати, що не бажано перед сном дитині читати або розповідати страшні казки або історії, дозволяти дивитися збудливі телепередачі,  грати в бурхливі гучні ігри. Не можна допускати перегляду дітьми фільмів із сексуальними сценами. Намагаючись заспокоїтися, щоб заснути, збуджена дитина починає смоктати палець, торкатися статевих органів.  Відчуття , яке виникло під час випадкового дотику, може видатися приємним, дитині закортить повторити це знову і знову.

 



Залишати повідомлення можуть тільки зареєстровані користувачі
реєстрація